Методична сторінка

"Учень- це не посудина, яку треба заповнити, а факел, який потрібно запалити" К. Ушинський

Основні етапи проектування на уроках трудового навчання.

Освітня галузь «Технології» побудована на засадах проектно-технологічної системи, мета якої – розробка й виготовлення навчального творчого проекту, що розглядається як самостійно розроблений і виготовлений виріб (послуга) від ідеї до її втілення, характерний суб’єктивною чи об’єктивною новизною, виконаний під контролем і консультуванням учителя.
Проектно-технологічна діяльність спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних та предметно-перетворюючих знань і вмінь; передбачає виконання учнями творчих проектів під керівництвом учителя в процесі проектування, технології виготовлення цих об'єктів та їх захисту. На сьогодні питання організації роботи вчителя й учня під час проектування достатньою мірою ще не вивчене, а отже, потребує більш широкого та глибокого розгляду. Тому метою вчителя є розкриття змісту  проектування, визначення його етапів, аби вчитель трудового навчання міг методично правильно і грамотно спланувати свою роботу на уроках трудового навчання під час розробки учнями творчих проектів.
Аналіз літературних джерел дає змогу стверджувати, що науковці, здебільшого, розглядають процес, під час якого створюється і виготовляється виріб (послуга) як проектування. Під проектуванням вони розуміють науково обґрунтоване  конструювання системи параметрів майбутнього об'єкта або якісно нового стану існуючого проекту-прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта стану чи процесу в єдності зі шляхами його досягнення.
Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або вдосконалення існуючого виробу, формує уявлення про пер¬спективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, загальноцінні мотиви вибору професії і працелюбність. При цьому слід пам'ятати, що особливу увагу потрібно приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, стежити, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.
Основний зміст проектування полягає в конструюванні су¬купності дій та засобів, що дають змогу розв'язати поставлені завдання й проблеми, досягти визначених цілей. Ці дії та засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об'єкта та їх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, що забезпечують реалізацію запроектованих показників та якісних характеристик майбутнього об'єкта.
Проектування в якості творчої, інноваційної діяльності завжди націлене на створення об'єктивно і суб'єктивно нового продукту. Виготовляючи виріб, учень закріплює знання з математики, фізики, креслення, основ підприємницької діяльності та інших предметів, засвоює принципи набутих умінь і навичок у виконанні технологічних, економічних, мінімаркетингових та інших операцій. Одночасно з цим вирішуються такі завдання, як:
•    ознайомлення з функціональним призначенням даної конструкції;
•    вироблення навичок з читання креслень;
•    розрахунок собівартості майбутнього виробу;
•    складання ескізів;
•    планування технологічного процесу;
•    організація творчої діяльності;
•    формування в учнів технологічної культури.
Успішність проектування забезпечується за умови здійснення таких взаємопов'язаних його цілей: соціально-економічна ефективність; соціальна інтегрованість; соціально-організаційна керованість; суспільна активність. Важливим чинником є також правильна й послідовна організаційно спланована робо¬та вчителя та учня, тобто правильна логічна послідовність дотримання етапів виконання твор¬чих проектів.
Щодо структури і послідовності, то проектно-технологічна діяльність учнів включає в себе організаційно-підготовчий, конструкторський, технологіч¬ний та заключний етапи.
На кожному етапі учні здійснюють відповідну систему послідовних дій у виконанні проекту, а вчитель при цьому стає організатором.  Бондаренко В.В. вбачає своє завдання в тому щоб побудувати план роботи, запропонувати цікаві й посильні об'єкти проектування; допомогти кожному учневі у вирішенні тієї чи іншої проблеми в цілому, зокрема, у виборі раціональної ідеї, оптимального варіанту технології виготовлення даного об'єкта.

Інноваційні технології

                          „Поганий вчитель підносить істину,

                         хороший вчить її знаходити"

Ці слова належать В.О.Сухомлинському і мають пряме відношення до даної теми. Нині, коли розроблена державна національна програма „Освіта України XXI століття", коли на шляху становлення українська національна школа, національна система виховання, переосмислюються цілі і завдання процесу навчання.

Сьогодні скрізь і всюди можна почути, що нове покоління вчитися не бажає, що винні у всьому діти, що вони не прагнуть до знань, до пошуків наукових істин. Але, на думку відомого англійського психолога, теоретика нових підходів до навчання Е.Стоунса „... педагогічні невдачі часто приписують до недоліків того, хто навчається і дуже рідко до досконалості методів навчання."

Загальновідомо, що кожна епоха ставить свої вимоги до уроку, а відтак до методів і прийомів навчання, загалом структурної організації вдосконалення його змісту.

Як саме будувати навчальний процес, як активізувати навчальну діяльність учнів, які інноваційні методи і прийоми роботи застосувати на уроці, щоб учень самовиразився, самоутверджувався, саморозвивався як особистість? Що слід робити на уроці сьогодні, щоб завтра знання стали частиною особистості?

В.Сухомлинський у книзі „Народження громадянина" радить: „Кожен з нас має здійснювати індивідуальний вплив на  конкретного вихованця, чимось зацікавити, захопити, надихнути підлітка, пробудити в ньому неповторну особистість.

Кожен з нас має бути не абстрактним втіленням педагогічної мудрості, а живою особистістю, яка допомагає підліткові пізнати не лише світ, а самого себе."

Отже, пробудити у дітей і підлітків творчу активність у процесі навчання можна тільки за умов співпраці, співтворчості, без нав'язування готових істин: А все це можливо за умови, коли вчитель для учня є зразком багатства духовного життя.

Завдання вчителя  полягає в тому, щоб не допускати на урок „розумове ледарство", яке В.О.Сухомлинський вважав небезпекою, бо воно „розбещує, морально калічить людину". Посилення розвиваючої та виховної функції уроку значною мірою розв'язується за допомогою різних форм навчальної діяльності всіх учнів, як обдарованих, так і з недостатньо розвиненими здібностями. Індивідуальні, парні, групові та інші форми роботи створюють сприятливі умови для розвитку самостійності мислення кожного учня, мовленнєвої активності , наполегливості тощо.

Навчання - це творчий процес. А будь-яка творча діяльність вимагає повного напруження фізичних, психічних і духовних сил. Важливою думкою підвищення самовіддачі уроку, його ефективності і урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, яку виконують учитель і учні. Перевантаження на уроці виникає від одноманітності, сірості, буденності . Проте інтенсифікація навчальної діяльності повинна бути посильною. Досвід роботи підтверджує справедливість порад психологів щодо вчасного зняття розумової напруженості, внесення в процес інтелектуальної розрядки. Незамінними тут є усілякі цікаві форми роботи, що можуть і повинні „доповнювати" власне сам процес як навчання так і виховання дитини.

Гра на уроці не повинна бути заради самої гри. В.Сухомлинський розглядав урок як необхідний і незамінний елемент пробудження в дитини жадоби знань, прагнення зазначав він, - має бути цікавим, добрим уроком передусім для того, щоб в інтелектуальному житті дітей був не тільки урок. Якщо цього досягнуто, то урок стає для підлітка бажаним вогнищем духовного життя, вчитель - добрим творцем і хранителем цього вогнища

Тому : як активізувати навчальну діяльність учнів, якими методами стимулювати діяльність школярів на уроках? Які інноваційні методи і прийоми застосувати?

Це питання хвилювало, хвилює і хвилюватиме справжнього педагога завжди, поки існує навчально-виховний процес, поки є основні фізичні особи навчально-виховного процесу — вчитель і учні.

Для того, щоб активізувати навчальну діяльність учнів, щоб озброїти їх міцними і свідомими знаннями педагог сам повинен бути підготовленим до цієї  роботи: досконало знати свій предмет, новини психолого-педагогічної науки, володіти методикою навчання школярів.

Традиційними, так би мовити, класичними методами і засобами активізації навчальної діяльності учнів є: бесіда, розповідь, ілюстрація, демонстрація, самостійна робота, практичні вправи, змагання, заохочення, проблемні пошуки.

То ж які методи активізації навчальної діяльності учнів найбільш ефективні?

Одним із засобів стимулювання навчальної діяльності школярів є заохочення. Заохочення учнів похвалою, демонстрацією кращих робіт, оцінкою. Цим учитель спонукає учнів до прагнення кращих результатів.

Активізують навчальну діяльність учнів і проблемні ситуації, запитання, які запитання вимагають глибоких знань учнів, прекрасної орієнтації у тому, що навчається і на основі цього власних суджень і висновків.

Проблемне оформлення теми уроку - це також один із засобів активізації учіння школярів та розвитку їх інтересу до навчання. Суть цього прийому активізації навчальної діяльності учнів полягає у тому, що тему уроку вчитель подає у формі загадкової проблеми. Це розвиває розумову діяльність учня, заставляє його мобілізувати раніше засвоєні знання, змушує мислити, міркувати, психологічно готує до усвідомлення нового матеріалу.

Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження та творчості.

Міцні знання, уміння і навички набуваються у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим збудником якої є інтерес. Стійкий пізнавальний інтерес формується при поєднанні емоційного, раціонального і ефективного у навчанні. Тому так важливо зробити серйозне заняття для дітей цікавим і захоплюючим. Цікавий матеріал на уроках і цікава форма його подачі не тільки захоплює, а змушує мислити і замислюватися, розвиває самостійність, ініціативу і волю дитини. Цікавий матеріал навчання помагає долати труднощі, знімає втому, напругу дітей, сприяє підтримці уваги дитини протягом уроку.

Перед сучасною школою стоїть проблема підготовки своїх випускників до життя у складних умовах ринкової економіки; відповідно до соціального запиту суспільства формувати інтелектуальну творчу особистість—завдання сучасної школи.

Наша молодь виходить зі школи на життєві дороги і не вміє орієнтуватися у життєвих проблемах, вона часто-густо не здатна до самостійних рішень і самостійного розв'язання проблем. Вирішення цих проблем неможливе без зміни самої школи, скажімо, внесення у навчальний план елементів економіки, менеджменту... Але також: формування творчої особистості потребує у навчально-виховному процесі активних форм та методів навчання, які забезпечують розвиток творчого мислення, проблемного бачення, творчої уяви та фантазії.

То ж не біймося пропонувати нашим учням нетрадиційні форми і методи роботи, не біймося пропонувати їм такі завдання, які на перший погляд можуть здатися їм не під силу. Але хтось-таки зможе осилити, і буде це стимулом для інших. Відшукуймо їм такі відомості, які викликали б здивування. Вчімо їх самим занурюватися у морську глибину знань, щоб діставати звідти перли мудрості.

Я завжди задаю собі питання: «Як зробити урок цікавим і захоплюючим, як перетворити його на годину естетичної насолоди, хвилюючу мандрівку з учнями в незвідані світи, в таємниці людського серця? Як розширити прагнення учнів до знань?».

І, можливо, на деякі питання я можу дати відповіді, так як прийшла до висновку про необхідність впровадження в практику роботи ІКТ. Використання ІКТ дає можливість досягнення наступних педагогічних цілей:

 1.Залучення учнів до самостійного пошуку істини від образу, ідеї до осмислення змісту.

2.Розвиток критичного мислення учнів.

3.Розвиток творчих здібностей учнів.

4.Розвиток особистості учня та його адаптація у світовому інформаційному просторі.

5.Формування інформаційної культури учнів,забезпечення їх інформаційних потреб.

6.Інтенсифікація навчання і виховання за рахунок використання ІКТ.

7.Удосконалення науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу.

8. Створення комфортних умов комп’ютерної підтримки традиційних і новаторських технологій навчання.

9.Забезпечення диференційованого підходу до вивчення предмета.

10.Підтримка групових та індивідуальних форм навчання в умовах класно-урочної системи організації навчального процесу.

Проблема формування нового інформаційно-комунікаційного освітнього середовища засобами ІКТ набуває першочергового значення. Тому предметом дослідження я обрала зміст, методи, навчальні інноваційні технології, реалізація яких за допомогою ІКТ підвищує ефективність навчання.

Своєю метою вважаю забезпечення професійного підходу до навчання на уроках в умовах технологізації освіти, визначення оптимальних шляхів доцільного поєднання формування в учнів здатності знаходити правильне рішення в різних життєвих ситуаціях.

 Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках світової літератури та при підготовці до них забезпечує різноманітність робіт на усіх етапах навчання: при поясненні нового матеріалу (демонстраційно-енциклопедичні програми, презентації); при закріпленні, повторенні (тренінги, проміжні тестування та ін.); у самостійній роботі учнів (самостійний пошук матеріалів, робота над проектами); під час проведення контролю знань, умінь і навичок.

Інформаційні технології починаю використовувати з 5 класу, бо якраз у цьому віці ефективність засвоєння матеріалу залежить від його візуалізації. П’ятикласники люблять працювати з ілюстраціями, слухати музику, заповнювати таблиці чи схеми, аналізувати уривки фільмів. Через презентацію вони краще сприймають складні теоретичні поняття, тому що акцент робиться на яскравості графіки й анімації. Спеціальні відеоефекти «оживляють» обов’язковий для вивчення матеріал, а якщо його подавати в ігровій формі, то це буде сприяти їх глибшому засвоєнню матеріалу.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики роль учителя полягає в тому, що він повинен створити такі умови, в яких учень зможе мислити, а значить, і творити. Сучасний педагог має бути на уроці і психологом, і актором, і режисером одночасно. Тому, готуючись до уроків, враховую не тільки своєрідність кожного класного колективу, але й психологію, вікові особливості, потенційні можливості кожного учня, знаходжу і стараюсь реалізувати на уроках такі методичні прийоми, які дають учням відчуття самостійності і творчої участі в процесі вивчення предмета.

 Використовую нетрадиційні форми, методи та прийоми  занять. В усіх класах використовую прийоми «Сенкан», «Карусель», «Мікрофон». Подобається дітям також метод «Чорний ящик», коли вибір завдань вони доручають долі, дістаючи його зі скриньки. Симпатію дітей здобули також прийоми «Асоціативний ланцюжок» та «Вільне письмо», під час роботи над якими школярі вчаться ловити свої думки і передавати їх на папері.

Велику увагу на уроках світової літератури приділяю також розвитку творчих здібностей учнів. Діти із задоволенням створюють ілюстрації до прочитаних творів, пишуть свої невеличкі казки та вірші. При цьому вважаю недоцільним критикувати майстерність дитини, адже ми не маємо права оцінювати ступінь обдарованості, а, навпаки, повинні спонукати до розвитку таланту. Тому з гордістю формую папку «Проби пера», яка потроху поповнюється роботами «маленьких зірочок». А учнівські ілюстрації не складаю в папку, а використовую на уроках.

Безумовно, як і кожен сучасний вчитель, у своїй практиці не обходжусь і без нетрадиційних уроків. Це різноманітні вікторини, конкурси, командні змагання, віртуальні екскурсії, уроки під відкритим небом. Особливе значення мають такі уроки у 5-6 класах, де панує щира атмосфера дитинства. Проте і в середніх та старших класах такі форми роботи знаходять своє застосування. У класі, де учні воліють висловлювати своє бачення проблеми і його обґрунтування, а не тільки оперувати висновками літературознавців, популярним є урок-суд. Полюбляю також уроки-віртуальні екскурсії, які допомагають готувати самі учні, створюючи презентації до теми. Учні мають можливість користуватися Інтернет-джерелами  для пошуку необхідної інформації, що підвищує їхню зацікавленість темою.

Розробила декілька різних типів ігрових уроків. Серед них-урок КВК, урок-вікторина, урок-новела, урок-інсценізація, урок-турнір, урок-усний журнал та інші.

Часто застосовую ігрові елементи і на інших уроках. Традиційними у моїй практиці стали конкурси ерудитів, знавців теорії літератури, літературних критиків-початківців, авторів кращих творчих робіт, літературних дослідників.

Всі ці форми розвивають мислення дітей, викликають посилений інтерес до навчання.

Вчу дітей глибоко аналізувати художній твір, здійснюю особистісно зорієнтований підхід до навчання учнів.

Постійно вивчаю думку дітей, проводжу анкетування і тестування, на основі яких вношу необхідні корективи до тематичного планування.

Раз на семестр проводжу уроки-творчі звіти про прочитане, на яких учні на конкурсній основі представляють ті твори, які найбільше запали їм

у душу.

Уроки здійснюю на основі творчої співпраці і зацікавленого діалогу, доповнюючи позакласною роботою (літературні вечори, КВК, предметні тижні та інше).

Аналізую пізнавальну діяльність учнів на уроках і в позаурочний час, коли діти виконують завдання не тільки за готовою інструкцією, а самостійно шукають шляхи розв'язання проблеми.

Поділ класу на творчі, пошукові групи, рольові ігри, використання додаткової літератури дають мені можливість добиватися у повній мірі реалізації основних дидактичних і методичних принципів.